У Первомайську відзначають Водохреща

У ніч з18 на 19 січня миколаївські християни відзначають Хрещення — одне з найголовніших християнських свят.

Святом Хрещення закінчуються Різдвяні святки, які тривають з 7 по 19 січня. Свято починається ввечері 18 січня, коли всі православні відзначають Водохресний Святвечір.

Водохресний святвечір — це суворий піст, приготування перед великим православним святом, яке називається Богоявлення Господнє.
Вся сім’я, як і перед Різдвом, збирається за столом, до якого подаються лише пісні страви, з рису, меду і родзинок готується кутя (сочиво).

У день свята і в день Водохресного святвечора здійснюється Велике водосвяття. У дворах храмів тягнуться довгі черги за святою водою. Якщо людина з яких-небудь причин не може на службу він може вдатися до цілющої сили простої води, взятої зі звичайного водойми в водохресну ніч.

Вважається, що водохресна вода набирає особливу силу і цілющість. Водохресною водою лікують рани, кроплять кожен куточок свого житла — в будинку буде порядок і спокій.

Свято Хрещення також називають святом Богоявлення, тому, що на Водохреще Господа з`явилася світу Пресвята Трійця: «Бог Отець глаголив з небес про Сина, Син хрестився від святого Предтечі Господнього Іоанна, і Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба».
З Хрещенням пов’язано багато народних прикмет і повір’їв. За народними повір’ями, напередодні Водохреща, знаменитий «водохресний вечір», — час розгулу нечистої сили. Вона норовить проникнути в будинок перевертнем — в кожному образі. Щоб захистити житло від проникнення в будинок нечистої сили, ставлять крейдою на всіх дверях і віконних рамах знаки хреста, який вважається надійним захистом від усього бісівського. Чи не поставити в водохресний святвечір хреста на дверях — бути біді, вважали в старовину.

Здавна в Україні був звичай купатися в ополонці на Водохреща, не дивлячись на те що хрещенські морози вважалися найжорстокішими.
Ті, хто ворожив в ніч на Святки на Водохреща, купалися або обливалися водою обов’язково: тим самим вони змивали гріх, бо гадання завжди вважалося змовою з нечистою силою. Ті дівчата, які ще не дочекалися свого нареченого, виходили ввечері на Хрещення і окликали суджених. Якщо дівчині попадеться на зустріч молодий хлопець — хороша прикмета, якщо старий — недобре прообраз.

Існував звичай, який із задоволенням виконували і хлопці та дівчата: питати ім’я у перехожих — у жінок чоловіче, а у чоловіків жіноче. За народною прикметою, так зватимуть майбутнього нареченого або, відповідно, наречену.

Існував звичай кидання черевика. Дівчата виходили за околицю і кидали перед собою черевичок з лівої ноги. Дивилися, в який бік вказує носок черевика — звідти і приїде наречений і в ту сторону дівчині їхати з рідного дому.
Якщо носок черевика вказував назад, до села, це означало, що дівчина цього року заміж не вийде.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *